Збереження психологічного здоров'я під час війни

 

 

 

 

 

 

 

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я: ЕТАПИ ПЕРЕЖИВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТРАВМИ ПІД ЧАС ВІЙНИ                                                                                                                                                                                                         

 

 

Перший етап – заперечення

В умовах страшних подій ми не одразу можемо зорієнтуватися. Реакція людини на стрес – бігти, битися або тікати. Ми не можемо зібратися та знаходимося у стані заперечення.

 

 

Другий етап – агресія, злість, гнів

Агресія є захисною реакцією організму, що активізує його до дії (захисту, атаки, боротьби) або приховує інші емоції, які нам здаються недоречними. Ми розуміємо, що так не має бути, тож злість допомагає частково впоратися зі сприйняттям ситуації.

 

 

Третій етап – пошук пояснень

На цьому етапі іноді ми намагаємося домовитися з вищими силами, аби знайти справедливість. Ми ще не готові повірити, що події неминучі та нічого не можна змінити.

 

 

Четвертий етап – горе

Після всіх заперечень, агресії та спроб домовитися зі світом як у дитинстві, приходить повне усвідомлення ситуації. Це усвідомлення падає наче камінь, прибиваючи до землі гострим психічним болем. У цей момент починається оплакування втраченого.

 

 

П‘ятий етап – прийняття

На цьому етапі людина приймає ситуацію та починає адаптуватися до нової реальності.

Ми зможемо пройти всі етапи та знов повноцінно жити після перемоги України.

Ми звикли приховувати емоції. У сучасному житті прояви деяких емоцій свідчать про слабкість. Люди справляються з горем мовчки, щоб не здаватися слабкими, але так робити не варто.

Війна – постійний стресовий фактор. Людина перебуває в напрузі від події, що тримає психіку в тонусі, внаслідок чого ми не можемо розслабитися.

Війна – те, до чого не можна бути готовим. Вона передбачає горе, біль, жах, лють. Відчувати емоції – це нормально.

Не застигайте, говоріть про відчуття, плачте. Не ставте внутрішній світ на паузу. Якщо є можливість – говоріть про те, що відбувається та лякає найбільше. Шукайте підтримку та розуміння серед близьких людей і фахівців.

 

 

 

Рекомендації батькам

щодо профілактики посттравматичних стресових розладів у дітей

 

 

Загальні рекомендації для батьків, які живуть на кризових територіях у стані соціальної та політичної напруги.
Потурбуємось про тіло.
Потурбуємось про емоційну стабільність.
Подбаємо про осмислення подій.
Особлива важливість гри.
Якщо дитина опинилась в ситуації, що в її сприйнятті (і/чи в реальності) є вкрай небезпечною, близьким дорослим в найближчий час необхідно надати таку допомогу дитині.
ВАЖЛИВО.

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       СУПЕРГЕРОЇ БЕЗПЕКИ                                                                              Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій

 

 

 

 

Генералізований тривожний розлад

 

 

 

Генералізований тривожний розлад - тривожний розлад, коли людина відчуває практично постійно занепокоєння, нервозність і напруженість.

На відміну від фобії, при фобіях страх пов'язаний з конкретним предметом, об'єктом, тривога, яку відчуває людина з генералізованим тривожним розладом (ГТР) поширюється повністю на всі аспекти його життя. Ця тривога не настільки інтенсивна як при панічних атаках (нападах паніки), але вона набагато триваліша, тим самим роблячи життя людини дуже складною і болісною.

Генералізований тривожний розлад не відрізняється особливим страхом або переживанням, людина з ГТР може хвилюватися про нормальні речі, наприклад: здоров'я, гроші, робота, сім'я і ін. Але це занепокоєння (тривога) набагато більш інтенсивне, ніж нормальне занепокоєння (тривога).

Випадково сказані слова начальника, що справи на фірмі не розвиваються, призводять до думок про те, що людину неминуче звільнять; дзвінок другу чи родичу, на який той не відразу відповів або передзвонив через годину, викликає думки і тривогу про те, що щось погане неминуче трапилося. Людина виконує свої повсякденні справи, відчуваючи при цьому занепокоєння і напругу, навіть в тому випадку якщо немає причин турбуватися.

Чи розумієте ви, що ваша тривога більш інтенсивна ніж того вимагає ситуація або вважаєте, що ваша заклопотаність захищає вас якимось чином, ви все одно приходьте до одного і того ж результату. У вас постійно присутній думки, які викликають тривогу, ви практично не можете від них відключитися. Ці думки займають всю вашу голову, вони знову і знову повторюються і прокручуються.

Якщо вам здадуться знайомими деякі думки, наведені, нижче, можливо у вас Генералізований тривожний розлад (ГТР)
«Я не можу припинити думати ... Ці думки зводять мене з розуму!»
«Вона запізнюється. Вона вже 10 хвилин як мала бути тут. Напевно, з нею щось трапилося! Вона потрапила в аварію !!! »

Чи потрібно лікувати патологічну тривогу?

Сучасна медицина вважає, що це вирішує сама людина. Якщо вона вирішила терпіти цей неприємний стан, її вважають практично здоровою і не потребують психотерапевтичної допомоги. Якщо ж людина хоче підвищити якість життя і позбутися від патологічної тривоги, йому слід звернутися за допомогою до професіонала, який допоможе в лікуванні тривожного розладу.

Тривожні розлади лікуються?

Так. Тривожні розлади можна лікувати за допомогою когнітивно-поведінкової психотерапії, лікарських препаратів або тим і іншим.

 

 

Пропонуємо: Тест на тривожність (GAD-7)

Цей опитувальник використовують для перевірки тривожності у ДОРОСЛИХ. Результати, отримані при проходженні тесту дітьми, є вірогідними.

Короткі стандартизовані тести є лише орієнтовними і самі собою не мають слугувати діагностичним інструментом. Тестування може бути допоміжним інструментом для оцінки Вашого поточного стану. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поради: як допомогти дитині у стані стресу

 

 

 

Дихальні вправи

 

  • «Запах квітів»:

запропонуйте дитині уявити, як вона відчуває запах квітки, глибоко вдихаючи через ніс і видихаючи через рот. Також можна подумки уявити собі квітку.

 

  • «Маленький зайчик»:

мов зайчик, який стрибає у саду, та нюхає все довкола, запропонуйте дитині зробити три швидкі вдихи через ніс і один довгий видих через рот.

 

  • Вправа – «М'яч для зниження стресу»

Створіть свій умовний м’яч для зниження стресу. Наприклад, наповніть мішечок, тканину, пластиковий пакет або повітряну кулю сухим просом або рисом. Якщо помітили, що дитина відчуває стрес – попросіть її стиснути утворений «м'яч», щоб зняти м'язову напругу.

 

 

Вправи на позитивну уяву

 

  • Спробуйте разом з дитиною уявити безпечний простір. Нехай дитина опише, що вона бачить і відчуває у цьому місці.

 

  • Нагадайте дитині про позитивний минулий досвід, сім'ю та друзів тощо.

 

 

Дорогі батьки!

Щоб трохи зняти напругу дітей та відволікти їх, ви можете скористатися цими чудовими ресурсами:

 

365 казок на ніч (сучасні аудіоказки для дітей)

https://www.youtube.com/playlist?list=PLn2E1hd_mGr7q_YD54a1RBjMDBpzj4eau

 

 

Казочки та цікаві історії для дітей (класичні та сучасні казки, начитка)

https://www.youtube.com/channel/UCok9X9ZeNg1EXaHVuP6iE-Q

 

 

Дитячі книжки в електронному форматі від видавництва “Ранок” (три папки для віку 3+, 6+, 9+)

https://drive.google.com/drive/folders/1z7NN25HdiR9LVySXtO2WyxtQ4jPuptcH?usp=sharing

 

 

Українські народні та авторські казки (тексти)

https://kazky.org.ua/zbirky/knihovna

 

 

 

Психологічна допомога для дітей

https://www.youtube.com/playlist?list=PLFVSJgZgf7h8rXg9TTyevxZkdfxAQXodS

 

 

 

 

 

 

 

Три прості та ефективні інструменти для подолання хронічного синдрому втоми від війни

 

 

 

 

Є різні стадії  виникнення стресу під час війни. Австрійський військовий нейропсихолог Томас Вебер стверджує, що українці вже пережили перші дві стадії:  сильного переляку та стадію страху смерті. Мільйони українців зараз страждають від хронічного синдрому втоми від війни.

 

 

  • Синдром втоми від війни - стан нервової системи, який переважно настає після третьої доби воєнних дій. Нервова система не може нормально функціонувати через сильні емоційні реакції та відсутність звичайної рутини.

  • Симптоми:  важкість дихання, головний та м'язовий біль, який не вдається зняти знеболювальними. Люди знаходяться в стані постійної втоми та виснаженості.  Це зовсім не те, що депресія чи вигорання.

  • Найбільше від цього синдрому страждають мирні люди, які знаходяться в бомбосховищах, підвалах, на станціях метро або ізольовані у своєму домі. Ті, хто зараз, не можуть покинути місце свого перебування, виїхати або долучитись до активної волонтерської діяльності, які через бомбардування змушені переживати досвід війни в замкнутому просторі.

 

 

Як бути людям, які постійно знаходяться в підвалах та відрізані від світу через постійні обстріли та бомбардування? Три прості та ефективні інструменти 

 

 

1. Глибоке та повільне дихання. Вдихаємо носом, видихаємо ротом. Робимо коротку паузу між вдихом та видихом. Видих має бути довшим, аніж вдих. Уявляємо, що надуваємо повітряну кульку, і видихаємо довго та повільно ротом. Одного вдиху та видиху недостатньо. Мінімум 3 хвилини.

2. Пити воду маленькими ковтками, аби активувати рефлекс ковтання. Це дуже важливий рефлекс, пов'язаний з нормалізацією роботи блукаючого нерва. Між ковтками робимо глибокий вдих та видих. Мінімум 25 ковтків води. Стараємось затримувати воду в роті. Якщо нема води, особливо дітям, рекомендовано смоктати великий палець замість води.

3. “Африканські танці”. Встаємо, згадуємо картинки з документальних фільмів про африканські племена, які танцюють навколо вогнища та почергово вдавлюємо ноги в землю, згинаючи в коліні. Це не має бути красиво. Можна навіть не підіймати стопи, а просто переносити вагу тіла з однієї ноги на іншу. Мінімум 1 хвилину.

 

Зробіть ці три вправи вашими новими ритуалами, хай це буде тим режимом, який зараз доступний вам в сховищі. Ці практики варто повторювати перед сном та після пробудження, вони приносять заспокоєння.Томас Вебер радить замінити звичне питання “як ви себе почуваєте?” на більш конкретні: де ви знаходитись? що навколо вас? що ви бачите? хто з вами? чи знаєте ви тих, хто навколо вас?  чи можете ви дихати? коли ви востаннє спали/їли/пили?