В умовах страшних подій ми не одразу можемо зорієнтуватися. Реакція людини на стрес – бігти, битися або тікати. Ми не можемо зібратися та знаходимося у стані заперечення.

Агресія є захисною реакцією організму, що активізує його до дії (захисту, атаки, боротьби) або приховує інші емоції, які нам здаються недоречними. Ми розуміємо, що так не має бути, тож злість допомагає частково впоратися зі сприйняттям ситуації.

На цьому етапі іноді ми намагаємося домовитися з вищими силами, аби знайти справедливість. Ми ще не готові повірити, що події неминучі та нічого не можна змінити.

Після всіх заперечень, агресії та спроб домовитися зі світом як у дитинстві, приходить повне усвідомлення ситуації. Це усвідомлення падає наче камінь, прибиваючи до землі гострим психічним болем. У цей момент починається оплакування втраченого.

На цьому етапі людина приймає ситуацію та починає адаптуватися до нової реальності.

Ми зможемо пройти всі етапи та знов повноцінно жити після перемоги України.

Ми звикли приховувати емоції. У сучасному житті прояви деяких емоцій свідчать про слабкість. Люди справляються з горем мовчки, щоб не здаватися слабкими, але так робити не варто.

Війна – постійний стресовий фактор. Людина перебуває в напрузі від події, що тримає психіку в тонусі, внаслідок чого ми не можемо розслабитися.

Війна – те, до чого не можна бути готовим. Вона передбачає горе, біль, жах, лють. Відчувати емоції – це нормально.

Не застигайте, говоріть про відчуття, плачте. Не ставте внутрішній світ на паузу. Якщо є можливість – говоріть про те, що відбувається та лякає найбільше. Шукайте підтримку та розуміння серед близьких людей і фахівців.

Генералізований тривожний розлад - тривожний розлад, коли людина відчуває практично постійно занепокоєння, нервозність і напруженість.

На відміну від фобії, при фобіях страх пов'язаний з конкретним предметом, об'єктом, тривога, яку відчуває людина з генералізованим тривожним розладом (ГТР) поширюється повністю на всі аспекти його життя. Ця тривога не настільки інтенсивна як при панічних атаках (нападах паніки), але вона набагато триваліша, тим самим роблячи життя людини дуже складною і болісною.

Генералізований тривожний розлад не відрізняється особливим страхом або переживанням, людина з ГТР може хвилюватися про нормальні речі, наприклад: здоров'я, гроші, робота, сім'я і ін. Але це занепокоєння (тривога) набагато більш інтенсивне, ніж нормальне занепокоєння (тривога).

Випадково сказані слова начальника, що справи на фірмі не розвиваються, призводять до думок про те, що людину неминуче звільнять; дзвінок другу чи родичу, на який той не відразу відповів або передзвонив через годину, викликає думки і тривогу про те, що щось погане неминуче трапилося. Людина виконує свої повсякденні справи, відчуваючи при цьому занепокоєння і напругу, навіть в тому випадку якщо немає причин турбуватися.

Чи розумієте ви, що ваша тривога більш інтенсивна ніж того вимагає ситуація або вважаєте, що ваша заклопотаність захищає вас якимось чином, ви все одно приходьте до одного і того ж результату. У вас постійно присутній думки, які викликають тривогу, ви практично не можете від них відключитися. Ці думки займають всю вашу голову, вони знову і знову повторюються і прокручуються.

Якщо вам здадуться знайомими деякі думки, наведені, нижче, можливо у вас Генералізований тривожний розлад (ГТР)
«Я не можу припинити думати ... Ці думки зводять мене з розуму!»
«Вона запізнюється. Вона вже 10 хвилин як мала бути тут. Напевно, з нею щось трапилося! Вона потрапила в аварію !!! »

Чи потрібно лікувати патологічну тривогу?

Сучасна медицина вважає, що це вирішує сама людина. Якщо вона вирішила терпіти цей неприємний стан, її вважають практично здоровою і не потребують психотерапевтичної допомоги. Якщо ж людина хоче підвищити якість життя і позбутися від патологічної тривоги, йому слід звернутися за допомогою до професіонала, який допоможе в лікуванні тривожного розладу.

Тривожні розлади лікуються?

Так. Тривожні розлади можна лікувати за допомогою когнітивно-поведінкової психотерапії, лікарських препаратів або тим і іншим.

     Пропонуємо:     Тест на тривожність (GAD-7)         

Цей опитувальник використовують для перевірки тривожності у ДОРОСЛИХ. Результати, отримані при проходженні тесту дітьми, є вірогідними.

Короткі стандартизовані тести є лише орієнтовними і самі собою не мають слугувати діагностичним інструментом. Тестування може бути допоміжним інструментом для оцінки Вашого поточного стану. 

Є різні стадії  виникнення стресу під час війни. Австрійський військовий нейропсихолог Томас Вебер стверджує, що українці вже пережили перші дві стадії:  сильного переляку та стадію страху смерті. Мільйони українців зараз страждають від хронічного синдрому втоми від війни.

• Синдром втоми від війни - стан нервової системи, який переважно настає після третьої доби воєнних дій. Нервова система не може нормально функціонувати через сильні емоційні реакції та відсутність звичайної рутини.

​

• Симптоми:  важкість дихання, головний та м'язовий біль, який не вдається зняти знеболювальними. Люди знаходяться в стані постійної втоми та виснаженості.  Це зовсім не те, що депресія чи вигорання.

​

• Найбільше від цього синдрому страждають мирні люди, які знаходяться в бомбосховищах, підвалах, на станціях метро або ізольовані у своєму домі. Ті, хто зараз, не можуть покинути місце свого перебування, виїхати або долучитись до активної волонтерської діяльності, які через бомбардування змушені переживати досвід війни в замкнутому просторі.

1. Глибоке та повільне дихання. Вдихаємо носом, видихаємо ротом. Робимо коротку паузу між вдихом та видихом. Видих має бути довшим, аніж вдих. Уявляємо, що надуваємо повітряну кульку, і видихаємо довго та повільно ротом. Одного вдиху та видиху недостатньо. Мінімум 3 хвилини.

​

2. Пити воду маленькими ковтками, аби активувати рефлекс ковтання. Це дуже важливий рефлекс, пов'язаний з нормалізацією роботи блукаючого нерва. Між ковтками робимо глибокий вдих та видих. Мінімум 25 ковтків води. Стараємось затримувати воду в роті. Якщо нема води, особливо дітям, рекомендовано смоктати великий палець замість води.

​

3. “Африканські танці”. Встаємо, згадуємо картинки з документальних фільмів про африканські племена, які танцюють навколо вогнища та почергово вдавлюємо ноги в землю, згинаючи в коліні. Це не має бути красиво. Можна навіть не підіймати стопи, а просто переносити вагу тіла з однієї ноги на іншу. Мінімум 1 хвилину.

Зробіть ці три вправи вашими новими ритуалами, хай це буде тим режимом, який зараз доступний вам в сховищі. Ці практики варто повторювати перед сном та після пробудження, вони приносять заспокоєння.Томас Вебер радить замінити звичне питання “як ви себе почуваєте?” на більш конкретні: де ви знаходитись? що навколо вас? що ви бачите? хто з вами? чи знаєте ви тих, хто навколо вас?  чи можете ви дихати? коли ви востаннє спали/їли/пили?