19 грудня - свято Миколая.

Він ходить від хати до хати,

 Питається мами і тата:

 Чи є у вас чемна дитина,

 Дівчатко мале чи хлопчина?

 Для кожного має в торбинці

 Найкращі у світі гостинці.

 А хто без кінця бешкетує,

 Тим чортик лиш різки дарує.

(С.Майданська)

Хто він, той святий Миколай, гість з неба, на которого так чекають діти? Легенда оповідає, що у дитинстві (а ріс Миколай у заможній родині) горнувся хлопчик до бідних, нужденних, скривджених, голодних та калік. Він змалку щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, прощення і милосердя. Вдачею був тихий, незлостивий. Він приходив на допомогу бідним знедоленим людям у найскрутніші хвилини життя несподівано і завжди так, аби його ніхто не бачив. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І тому його ще за життя називали „батьком сиріт, вдів і бідних”. Після смерті батьків продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком. Своїми молитвами зцілював недужих, сліпих і калік. Втихомірював море, бурю, гасив пожежі, охороняв від напастей. Був покровителем подорожніх у путі, а також усіх тварин – диких і свійських. Всім сердцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові.